Чи важливий емоційний інтелект?

За словами П.К. Анохіна: «Людство вступило в еру надзвичайно емоційних навантажень. Ми можемо протистояти цьому лише, виховуючи волю, навчившись керувати емоціями і розумно переборювати так звані емоційні стреси». Тож, чи важливий емоційний інтелект? Відповідь на це питання шукали учасники Регіонального семінару-тренінгу «Лідерство по-європейськи», який відбувся в приміщенні Херсонської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Олеся Гончара.

Організаторами заходу виступили: ГО «Мережа освітніх консультантів» та методист еколого-натуралістичного напряму Херсонського центру дитячої та юнацької творчості Василенко Лариса Михайлівна. До роботи семінару активно долучились учні ЗЗСО № 4, 54, 55, Херсонського Академічного ліцею при ХДУ та вихованці гуртків Херсонського центру дитячої та юнацької творчості.

Питання, що розглядались, розкривали сутність поняття «емоційний інтелект», його важливості та шляхів підняття його рівня; ознайомили зі стратегію побудови успішної кар’єри, лідерством по-європейськи та проектом «START LIGHT», який стане у нагоді випускникам та майбутнім абітурієнтам.

Для довідки:
Емоційний інтелект – це вміння дати раду своїм і чужим емоціям: точно зрозуміти, оцінити і виразити їх. Дослідники Джон Мейер та Пітер Селоувей, які наприкінці XX століття вперше описали це поняття, називають чотири напрямки емоційного інтелекту: як ми оцінюємо та виражаємо емоції? що про них знаємо? як ними керуємо? як на їх основі приймаємо рішення?
Австралійські дослідники Емі Чан та Пітер Капуті виявили залежність між емоційним інтелектом (EQ) та задоволеністю життям: чим вищий у людини емоційний інтелект, тим більше вона задоволена власним життям. Успіх у значній мірі залежить від розумного володіння емоціями, тобто емоційним інтелектом (EQ), яким і визначається характер і рівень сприйняття людиною світу, подій, окремих людей, а також реакція на все, яка в свою чергу впливає на ефективність її дій. Але тепер складові успіху психологи розглядають під іншим кутом. Якщо уявити собі айсберг, то його надводна частина – це IQ (логічні здібності), а підводна – EQ (емоційні).
У Європі люблять повторювати модний вислів: «Завдяки IQ ви влаштовуєтесь на роботу, завдяки EQ – робите кар’єру».
Як показали численні дослідження, між коефіцієнтом інтелекту людини і його успіхами немає прямого зв’язку. Успіх людини, уміння будувати соціальні зв’язки і досягати поставлених цілей безпосередньо залежать від його емоційного інтелекту. Сьогодні успішні люди беруть в союзники не тільки логіку, але й емоції.
Модне поняття «бізнес-інтуїція» засноване, в першу чергу, на аналізі емоційної інформації, яка точніше і багатогранніша, ніж логічна. Дослідження показали, що коефіцієнт інтелекту впливає на успішність людини від 4% до 25%. Для того, на приклад, щоб стати менеджером, необхідно мати певний рівень коефіцієнта інтелекту, а щоб стати успішним менеджером, необхідно додатково володіти ще й здібностями іншого роду, а саме здібностями, пов’язаними з розумінням і керуванням емоціями. На 85% - це «заслуга» розвиненого емоційного інтелекту EQ
Сучасні роботодавці все більше схильні брати на роботу тих спеціалістів, які швидко орієнтуються в життєвих ситуаціях, професійних проблемах, здатні проявляти активність, брати ініціативу в свої руки, оптимістично налаштовані на можливості досягати успіху, сміливо і виважено підходять до планування і здійснення роботи, здатні довести справу до логічного завершення, перебудовуватись, якщо того вимагає справа. Найбільш успішні у своїй діяльності ті люди, які вміло поєднують розум і емоції.
Саме люди з високим емоційним інтелектом: швидше приймають рішення, ефективніше діють у критичних ситуаціях, краще керують своїми підлеглими, що відповідно і сприяє їх кар’єрному зростанню і процвітанню тієї структури, у якій вони працюють. Розвинений емоційний інтелект дозволяє більш-менш точно оцінити емоції інших людей. Емоційний інтелект можна розвивати протягом життя. Він не є сталою ознакою, і немає вікової межі, після якої запізно братися до вдосконалення.
Яким чином це можливо робити?
По-перше, варто бути спостережливими щодо емоцій. Спробуйте якийсь час цілеспрямовано звертати на них увагу. Відчуваєте здивування, – загальмуйте на секунду і скажіть про себе: "Я зараз дивуюся", злитеся, – помітьте цю злість. Так само звертайте увагу на те, що спричинює емоції: у відповідь на які слова чи дії ви здивувалися, що саме вас розізлило. Подібне і з емоціями інших: бачите, як хтось хвилюється, промовте собі в голові: "Ця людина хвилюється".На перший погляд, звучить безглуздо. Але саме такі вправи привчають помічати емоції. Це важливо, тому що допоки щось не є помічене, воно ніби то і не існує.
По-друге, якщо вам здається, що ви не завжди чітко виражаєте свої емоції, просіть про фідбек тих, із ким спілкуєтеся і кому довіряєте. Попросіть співрозмовника відволіктись від розмови і поділитися враженнями: які емоції він щойно побачив із вашого боку. Вам здається, що ви були привітні. Чи згоден із цим співрозмовник? Якщо не згоден, то чому? Як, на його думку, могла би виглядати привітність? Таку вправу складно повторювати часто, але вона дозволяє дізнатися багато цікавого про те, як інколи ваше уявлення про свої емоції відрізняється від сприйняття інших, і навчитися більш точно їх виражати.
По-третє, якщо ви не впевнені, чи правильно розумієте емоції інших, питайте прямо. Це не завжди доречно і можливо, але якщо почуваєтеся з людьми комфортно, робіть це частіше. Дайте людині шанс пояснити свої емоції самій. Не додумуйте, що означає чиясь усмішка чи підняті догори брови. Скажіть людині: "Мені здається, ти дратуєшся. Я права?". Цілком можливо, що у відповідь почуєте: "Ні". Або й узагалі кажіть, що не розумієте, які емоції виражає людина, і просіть розповісти. А тоді порівнюйте із власним сприйняттям. Питати інших про їхні емоції також дуже корисно, якщо вони походять із незнайомих і відмінних середовищ, наприклад, інших країн.
По-четверте, пам’ятайте, що емоції найбільш інтенсивно задіяні тоді, коли ми спілкуємося з іншими. Тому, щоб розвивати емоційний інтелект, спілкуйтеся якомога більше, не уникайте розмов, зустрічей і людей. Тут діє принцип переходу кількості в якість: чим більше емоцій мусите "обробити", тим легше і краще робитимете це згодом.
По-п’яте, позбувайтеся табу на емоції. Хоча вище йшлося про те, що емоції потрібно вміти регулювати, це не те саме, що уникати їх зовсім. У суспільстві існують стереотипи про те, що, наприклад, чоловіки не можуть показувати сентиментальність чи вразливість, не плачуть привселюдно. Такі стереотипи можуть проявлятися і для інших категорій людей, наприклад, керівниця фірми може вважати, що їй не личить проявляти перед підлеглими розчулення.

ХЕРСОНСЬКИЙ ЦЕНТР ДИТЯЧОЇ ТА ЮНАЦЬКОЇ ТВОРЧОСТІ © 2012-2016. Усі права захищені. (0552) 42-97-87